Реабілітолог

Гра з м’ячем: важливий інструмент для розвитку дитини.

Гра – це не лише розвага для дитини, але й важлива складова її фізичного та психологічного розвитку. Особливо важливою є гра з м’ячем, оскільки вона сприяє формуванню різних навичок та якостей, які стануть корисними у подальшому житті дитини. Ось кілька причин, чому гра з м’ячем є такою важливою:

Фізичний розвиток: Гра з м’ячем залучає до руху майже всі м’язи тіла. Кидання, ловлення, відскоки – все це розвиває координацію рухів, збалансованість та силу м’язів. Постійні тренування з м’ячем допомагають покращити загальну фізичну підготовку дитини і зменшують ризик проблем зі здоров’ям.

Соціальні навички: Гра з м’ячем часто відбувається у групі, що сприяє розвитку соціальних навичок дитини. Вона вчить співпраці, комунікації, взаємодії з іншими дітьми. Важливо навчити дитину як перемагати з гідністю і як приймати поразки, що також формує її соціальну зрілість.

Концентрація та увага: Гра з м’ячем вимагає від дитини постійної уваги до подій на майданчику. Вона навчає дітей швидко реагувати на зміни в ситуації, розвиваючи їхню увагу і концентрацію.

Вивчення правил і дисципліни: Багато видів спорту, пов’язаних з м’ячем, мають чіткі правила. Граючи в футбол, баскетбол або волейбол, діти вчаться дотримуватися правил гри та розуміти важливість дисципліни.

Стимулює творчість та уяву: Гра з м’ячем може бути різноманітною та творчою. Діти можуть придумувати нові правила, експериментувати з різними стратегіями та таким чином розвивати свою уяву та творчість.

Загалом, гра з м’ячем має величезний вплив на розвиток дитини, як фізично, так і психологічно. Вона сприяє формуванню здорового способу життя, соціальної активності та підготовлює дітей до подальших життєвих викликів. Тому важливо надавати дітям можливість гратися з м’ячем та виявляти їхні природні здібності і таланти.

Джерело: КУ “Інклюзивно-ресурсний центр” Стрийської міської ради

РОЗВИТОК СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

(СІ) у більшості людей відбувається протягом усього життя, але найбільш активно процеси обробки сенсорної інформації формуються в ранньому дитинстві. Для правильного розвитку важливо вчасно помітити певні моменти. Сьогодні поговоримо про 4 категорії розладів сенсорної інтеграції та про засновницю цієї теорії Джин Айрес.

Джин Айрес — одна з найвідоміших і шанованих в західному науковому світі фахівчинь з дитячого розвитку. Її теорія сенсорної інтеграції, заснована на системному підході до функціонування мозку, допомагає зрозуміти зв’язок процесів обробки сенсорної інформації з поведінкою й навчанням дитини.

Вона авторка книги «Дитина і сенсорна інтеграція. Розуміння прихованих проблем розвитку». Ця праця може бути цікава як різним фахівцям (неврологам, психологам, педагогам, фахівцям з фізичної та соціальної реабілітації, ерготерапевтами), так і батькам, які зможуть по-новому поглянути на своїх дітей і виробити стратегію їх підтримки, використовуючи рекомендації автора.

Сенсорна інтеграція Айрес (або ASI) — це термін, що використовується для опису втручання, розробленого Джин Айрес для вдосконалення або розвитку сенсорної інтеграції для дітей та дорослих.

Існує 4 категорії порушення СІ:

1. Порушення сенсорної модуляції;

2. Сенсорна дезінтеграція й порушення сприйняття;

3. Вестибулярні білатеральні функціональні порушення;

4. Порушення праксису.

Порушення сенсорної модуляції — це надмірна або, навпаки, недостатньо сильна реакція мозку на сенсорну інформацію. Наприклад, при гіперчутливості до дотиків навіть бирка на одязі може серйозно турбувати, а при гіпочутливості людина не помітить поплескування по плечу.

Такі розлади можуть викликати занепокоєння, страх, злість і розчарування. Вони можуть призвести до стресу або піддати життя небезпеці. Не дивно, що люди, свідомо чи ні, намагаються компенсувати проблеми сенсорної модуляції будь-якими доступними способами: зняття одягу, махи руками, розгойдування, уникнення водних процедур або соціальних контактів.

Справедливо зазначити, що є безліч інших причин такої поведінки, не пов’язаних з сенсорною модуляцією. Але подумати про неї варто.

Варіанти реакцій мозку людей на сенсорну інформацію дуже різноманітні:

– при схожих обставинах реакція мозку однієї людини може сильно відрізнятися від реакції іншої, погіршує щоденне функціонування;

– одна й та сама людина може мати недостатню реакцію на один вид відчуттів і надлишкову на інший. Крім того, ці реакції можуть співіснувати щодо одного типу відчуттів. Тоді, в залежності від ситуації, мозок людини буде по-різному реагувати. Наприклад, відчуваючи стрес, іноді людина може бути більш, а іноді — менш чутливою.

Сенсорна дезінтеграція й порушення сприйняття.

Це процес, коли мозок має труднощі з розумінням сенсорної інформації, що він отримує. Наприклад, це про вміння відчувати дві різні точки дотику, що знаходяться близько одне до одного. Мозок також може мати труднощі з визначенням інформації, що він отримує.

Якщо ці проблеми пов’язані з пропріоцепцією, то людина може здаватися незграбною, або використовувати занадто багато або занадто мало сил при здійсненні справ. Люди, які мають проблеми із зоровим сприйняттям, можуть мати труднощі з пошуком предметів у захаращеному середовищі або знаходженням певного слова на сторінці.

Вестибулярно-двосторонні функціональні порушення.

Ці проблеми є наслідком особливостей нашого вестибулярного почуття й можуть призвести до дисбалансу та труднощів при координації двох сторін тіла. Проблеми з рівновагою та координацією можуть бути результатом цілого ряду різних проблем, і спеціаліст СІ зможе визначити, чи є труднощі наслідком проблем з вестибулярною системою.

Порушення праксису. Це те, як наш мозок планує та здійснює рухи, що ми раніше не робили. Для дітей це може бути здатність навчитися стрибати, для дорослих — керувати автомобілем або їсти за допомогою паличок. Можливо, ви чули такі терміни, як диспраксія або проблеми з моторним плануванням.

Не всі проблеми з праксисом є результатом порушень сенсорної інтеграції. Джин Айрес визначила два типи практичних труднощів, пов’язаних з основними сенсорними проблемами.

Вона назвала один процес соматодиспраксією, а інший — візуодиспраксією. Соматодиспраксія — це коли людина має проблеми з праксисом, а також проблеми з обробкою сенсорних та пропріоцептивних відчуттів. Тоді як візуодиспраксія — це проблема з праксисом та зоровою обробкою. У деяких людей було виявлено обидві ці проблеми, в інших — одна чи інша. Люди з диспраксією часто виглядають незграбними.

Шкільна неуспішність, поведінкові труднощі і багато іншого — в більшості випадків не результат поганого виховання або ліні дитини, а реальні проблеми, що потребують пильної уваги і планомірних занять.

Завдання на розвиток дрібної моторики для дітей з Синдромом Дауна

❖ Ліплення з пластиліну:

Дайте дитині пластилін та запропонуйте створити прості форми, такі як кульки, валчики, та звірятка. Це дозволить розвивати дрібну моторику через роботу з руками та пальцями.

❖ Ниткування бусів:

Надайте дітям нитки та дерев’яні або пластикові ниткозбірники. Запропонуйте їм нанизувати бусинки на нитку, створюючи власні браслети або намиста. Це сприятиме розвитку координації рухів та точності.

❖ Колірні та малюнкові завдання:

Розмістіть перед дітьми картинку або малюнок, і надайте їм кольорові олівці або фломастери. Попросіть їх розфарбувати зображення, дотримуючись контурів та використовуючи різні кольори.

❖ Завдання з папером і ножицями:

Запропонуйте вирізати прості форми з кольорового паперу або картону, використовуючи ножиці. Це розвиватиме не тільки дрібну моторику, але й навички вирізання та контролю над рухами.

❖ Збірка конструктора:

Надайте дітям конструктор і запропонуйте їм створити прості моделі. Збірка конструктора допоможе розвивати координацію рухів, точність та увагу.

❖ Гра в гризунчика:

Розмістіть дрібні предмети (наприклад, кольорові пінгвінчики чи кульки) в кульовий басейн чи іншу контейнер. Запропонуйте дитині за допомогою пінцета або ложки витягти предмети з води. Це допоможе вдосконалити рухові навички та координацію рук.

Розвиваємо дрібну моторику у дітей: чому це так важливо?

Ще в давні часи китайці заявляли про те, що активні вправи за участі рук і пальців позитивно впливають на розвиток і діяльність головного мозку будь-якої людини. Особливо це стосується дітей. Шнурування черевиків, застібання ґудзиків, збирання дрібних деталей – цей список можна продовжувати безкінечно. Всі ці дії передбачають акуратну і точну роботу пальців рук. Саме тому розвитку дрбної моторики приділяється велика увага. Однак не всі це роблять правильно. Тому ця інформація буде корисною для батьків.

Отже, що ж це таке дрібна моторика? Це здатність виконувати точні і дрібні рухи не тільки кистями, а також пальцями рук та ніг, завдяки скоординованим діям таких систем організму, як: кісткова, нервова і м’язова. Добре розвинена дрібна моторика рук і пальців дозволяє дітям виконувати велику кількість різноманітних процесів: від простих рухів у ранньому дитинстві до більш складних у старшому віці (малювання та письмо).

Чи знали ви, що рухи пальців стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Рівень розвитку дрібної моторики – один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, в якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно мислити, достатньо добре розвинена пам’ять, увага та звя’зне мовлення. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики має починатися задовго до вступу до школи. Робота має проводитися регулярно, тільки тоді можна досягнути гарних результатів.

Які ж вправи та ігри допоможуть розвивати дрібну моторику?

ВПРАВИ ДЛЯ ДРІБНОЇ МОТРИКИ

1. Можна насипати рис із гречкою або горох із квасолею в посудину. А дитина має розсортувати крупи.

2. Чарівний мішечок із різними фігурками. Тут є елементи загадковості, незвичності, чаклунства, які діти дуже люблять. По-перше, так можна розвивати моторику рук. Наприклад, якщо дитина має порушеннями зору, то може переминати мішечок і здогадуватися, що в ньому є. Далі – можна вчити дитину розв’язувати його й зав’язувати на бантик. Дитина може навпомацки описувати предмет, який вхопила, дістати його.
Також за допомогою мішечка можна розвивати мовлення, відповідаючи на запитання «Який?». Дитина має відповісти, що вона дістала з мішечка. Наприклад, якщо дістала ґудзик, то він – круглий, пластмасовий, твердий, білий, з дірочками. Далі можна запропонувати просунути нитку в ґудзик, описуючи, що це чарівні кольорові дротики, які гнуться.
Тобто з мішечком можна виконувати багато опосередкованих вправ – коли дитина грається й не розуміє, що ми її розвиваємо.

3. Пазли. Якщо діти вивчають казку, а дитина ще не читає й не вміє переказувати, можна дати їй пазли й запропонувати, аби вона склала сюжет цієї казки. Так вона розвиває й моторику, і мислення, і посидючість.

4. Квілінг. Це – закручування тонких полосок паперу і приклеювання. За допомогою квілінгу можна робити і Великодні писанки, і пано. Це стосується радше арттерапії.

5. Пальчикові вправи. Потрібно ціленаправлено просити дитину щось повторити. Наприклад, розігнути кисть руки, аби пальці були рівними, і зігнути руки в кулак. Далі можна почергово розгинати пальці з кулака, починаючи з мізинця і проговорювати такі слова: «Оцей пальчик у ліс пішов, оцей пальчик гриб знайшов, а цей пальчик чистив, а цей пальчик – смажив, а цей пальчик (показує великий) усе з’їв – і від того потовстів».
А на згинання, починаючи з великого пальця, такі слова: «Оцей пальчик – мій дідусь, а цей пальчик – баба, а цей пальчик – мій татусь, а цей пальчик – мама. А цей пальчик (мізинець) – це я сам, і звати мене Іван».

РОЗВИТОК ГНУЧКОСТІ Й УКРІПЛЕННЯ М’ЯЗІВ КИСТЕЙ РУК

1. Можна стискати гумові іграшки – наприклад, качечку чи рибку. Таку іграшку можна давати також збудливим дітям під час уроку, якщо їм це допомагає заспокоїтися, щоби вони стискати й розтискати її під партою. Можна розігрувати сценки з цими іграшками, стискаючи їх та вигадуючи сюжети.

2. Можна заплітати косички лялькам або плести їх із ниток.

3. Намотування-розмотування. Ми можемо намотувати клубки, розмотувати котушки. Можемо також намотувати нитки на кілька пальців або на руку й розмотувати. Також можна намотувати нитку на два пальці так званою вісімкою. Спочатку одна рука намотує на іншу, а потім – навпаки. Треба пам’ятати про міжпівкульну латералізацію.

4. Використовувати все, що стосується перемикань і стискань. Наприклад, працювати з кубиком Рубика. Тоді розвиваються також логічне мислення й математична компетентність.

5. Розв’язувати приклади з математики на спеціальній дошці, пересуваючи пальцями цифри.

6. Театр тіней. Усе, що передбачає перехрещення рук, працює на співдружньсть півкуль мозку. Вправа називається «Пташечка». Треба попросити дітей перехрестити руки й зачепитися великими пальцями один за одний.

7. Ліплення з пластиліну також добре розвиває кисті рук.

8. Аплікації. Можна не вирізати щось із паперу, а вищипувати. Це потребує гарної рухливості кисті рук, особливо якщо це робити за контуром. Потребує також гарної моторної й зорово-моторної координації.

9. Використовувати все, що дитина може брати пінцетом або захоплювати щипчиками – і сортувати чи складати кудись. Це гарно тренує передню частину кисті. Також можна уявити, що пальчики “стали пінцетом” і запропонувати дитині пальцями, немов пінцетом (або немов пташка дзьобає зерно), захоплювати й сортувати кульки за кольорами або розмірами.

10. Робота з піском. Можна малювати пальцем по сухому піску (малюнки, букви, елементи літер). Це може бути підготовкою кистей рук до письма. Також можна малювати паличкою по сухому піску. Перед тим можна пробувати малювати в повітрі.
Це може бути колективне малювання, усім класом.
Також можна малювати на вологому піску або щось ліпити з нього. Усе залежить від того, що саме любить дитина.
Якщо дитина гіперактивна і ви знаєте, що на певному етапі уроку вона втомиться (ці негативні поведінкові прояви треба передбачати), або ж дитина з аутистичним спектром, у якої почнуться стереотипні рухи, ви можете відвести її в ресурсну кімнату й там працювати з піском.

11. Ігри на липучках. Наприклад, коли з треба ліпити на панно липучки з предметами на тему «Осінь». Це добре розвиває когнітивну сферу дитини, ручний праксис і кисть руки зокрема. Треба вміти відліпити липучки – це важливий рух.

КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ВПРАВИ

Це – вправи, які завдяки рухам найбільше розвивають мозок.
1. Вухо-ніс. Дитині треба схрестити руки й однією торкатися носа, а іншою – вуха. Потім – розхрестити руки й повторити те саме. Торкатися до вуха й носа треба одночасно. Це можна виконувати в різному темпі. Власне, пошук частини тіла, знаходження й переключання рухів – це дуже важливо для дітей з ООП.

2. Одночасне малювання двома руками. Наприклад, можна намалювати серединку квіточки й запропонувати дитині намалювати пелюстки. Дитина має взяти ручки у дві руки й одночасно малювати пелюстки обома руками навколо квіточки. Також можна синхронно малювати дві частини серця обома руками.

3. Домальовування половинки різних узорів, фігур. Дитина має намалювати другу частину за аналогією до першої.

4. Малювання під музику. У німецьких школах дітям на перервах вмикають музику Моцарта. Дослідженнями доведено, що вона стимулює мозкову активність дітей.
Починати можна з того, щоби просто слухати музику Моцарта, потім – диригувати пальцями, потім – малювати каркулі в повітрі пальцями. Не треба вимагати від дитини потрапляти в ритм і виконувати все чітко.
Такі ігри та вправи є найкорисніші. За їх допомогою можна розв’язувати багато різних проблем.

Визначення рівня розвитку дрібної моторики

Тест 1
Дитині пропонують намалювати за зразком одним рухом руки коло діаметром 3-3,5 см. Якщо кисть розвинена слабо, дитина схильна її фіксувати на площині й не може впоратися із завданням: малює замість кола овал, або ж коло значно меншого розміру, або ж робить це за кілька прийомів, періодично пересовуючи руку. Показником скутості, фіксовані кисті є переважне малювання дитиною дуже дрібних предметів.

Тест 2
Про розвиненість дрібних рухів пальців можна судити, спостерігаючи за тим, як дитина малює або зафарбовує. Якщо вона постійно повертає аркуш, не може змінювати напрямок ліній за допомогою тонких рухів пальців і кисті, це означає, рівень розвитку дрібної моторики недостатній і потрібне відповідне тренування, інакше відставання в оволодінні графічною навичкою письма у школі може бути значним.

Сенсорно-пізнавальний розвиток дітей з ООП у закладах освіти

З чого складається комплекс фізичних вправ для малюка

Складаючи комплекс вправ для щоденних вправ або ранкової зарядки для дитини, необхідно включити в нього три етапи:

розминку;
основний комплекс вправ;
завершальний етап.

Ця схема єдина для дітей будь-якого віку, відступати від неї не можна.

Розминка

Мета цього етапу заняття – розігрів суглобів і м’язів. Виняток розминки може стати причиною отримання мікротравм при виконанні основного комплексу.

В розминку включають такі руху:

ходьба по кімнаті або на місці;
махи руками;
нахили.

В процесі розминки можна читати бадьорі вірші, розповісти початок ігрової історії, по якій складений комплекс ранкової гімнастики для дітей.

Основний комплекс

Після завершення розминки приступають до виконання основного комплексу. У нього включають фізичні вправи для дітей, спрямовані на розвиток м’язів всього тіла. Щоб дошкільник не втрачав інтерес, всі рухи повинні бути зв’язані спільною ігровою історією.

Дорослий виконує руху разом з малюком і стежить за тим, щоб рухи виконувалися правильно.

Завершальний етап

Завершують тренування ходьбою по кімнаті і виконанням розтяжки і дихальних вправ. Після фізичних вправ корисно буде зробити масаж. Дітей старше 2 років можна поступово навчати прийомам самомасажу.

Приклади вправ для рук і плечей

Приклади рухів для розвитку м’язів рук і плечового пояса, які можна включити в ранкову зарядку для малюків:

«Ростемо великими». ВП (вихідне положення) – стоячи, ноги злегка розставлені, руки опущені. Підняти руки, тягнутися вгору, повернутися в ВП.
«Долоньки». ВП таке саме. Витягнути руки вперед, долонями вгору (показати долоні), потім завести руки за спину (заховати долоньки).
«Море хвилюється». ВП таке саме. Трохи нахилитися вперед, опустивши руки. Робити руху руками з одного боку в інший. Повернутися в ВП.

Приклади вправ для ніг

Вправи для ранкової зарядки для дітей для зміцнення м’язів ніг:

«Маленький-великий». ВП стоячи, опустивши руки. Присісти (став маленьким), встати, піднімаючи руки вгору (став великим).
«Качаємо ніжкою». ВП стоячи, тримаючись за спинку стільця правою рукою. Робити махи лівою ногою вперед-назад. Потім повернутися і виконати іншою ногою.
«Догонялки». Діти бігають по колу, а дорослий робить вигляд, що хоче їх зловити.

Вправи для вдосконалення ходьби

В комплекс ранкової гімнастики для дітей включають руху для вдосконалення ходьби. Приклади:

«По вузькій доріжці». Доріжку позначають мотузками, крейдою або будь-яким іншим способом. Спочатку ширина повинна бути 30 см, потім можна зменшити її до 20 см, а потім і до 10 см.
«У гірку, під гірку». Потрібно встановити дошку або гімнастичну лаву так, щоб один кінець був вищий за інший на 20-25 см. Діти ходять по дошці вгору і вниз з підтримкою.
«Вліво-вправо». Виконуються дрібні приставні кроки боком з означеної доріжки або по дошці.

Вправи в розвитку почуття рівноваги

Ці ігри для зарядки вранці для дітей допомагають розвинути почуття рівноваги:

«На одній ніжці». Дитина піднімає одну ногу, згинаючи її в коліні, намагаючись утримати рівновагу.
Ходьба з переступанням через предмети.
Ходьба уздовж шнура, прокладеного в формі кола або зигзага.

Вправи з лазання

Фіззарядка для малюків може включати навчання лазанню, якщо вдома є спортивний куточок зі шведською стінкою. При відсутності цього інвентарю, тренування проводять під час прогулянок на дитячих майданчиках. Батьки вчать дитину лазити по драбинках. У перший час малюка необхідно страхувати.

Вправи з повзання

В дитячу ранкову гімнастику включають навчання повзання. Малюка потрібно навчити повзати рачки з опорою на коліна і долоні. Пізніше переходять до навчання повзання на животі по лавці – горизонтальної і похилої. Наступний етап – повзання під натягнутою мотузкою, перебирання через лавку.

Загальнозміцнюючі вправи

Обов’язково використовують в зарядці для дітей вправи загальнозміцнюючий дії. Приклади:

«Метелик». ВП стоячи, руки опущені. Робити махи руками, імітуючи рух крил метелика.
«Літак». ВП стоячи, руки в сторони. Виконувати нахили вліво-вправо.
«Збираємо гриби». Дорослий розкидає по кімнаті «гриби» (будь-які предмети), малюк збирає їх, роблячи нахили вперед з прямими ногами.

Вправи з м’ячем

Ігри з м’ячем часто включають в комплекс ранкової зарядки для дітей. Приклади:

ВП сидячи на підлозі, витягнувши ноги вперед. Невеликий м’ячик покласти на ноги, близько до живота. Прокатувати м’яч по ногах, не згинаючи колін, до ступень і назад.
ВП лежачи на підлозі. Затиснути м’яч між ступнями і спробувати підняти ноги.
ВП лежачи на животі. Спереду покласти м’яч. Дитина піднімає руки і голову, намагаючись покласти руки на м’яч.

Вправи на розтяжку

В завершальну частину ранкової гімнастики для малюків додають вправи на підвищення еластичності м’язів і сухожиль. Приклади:

«Кішечка». ВП встати на карачки, голову опустити вниз. На вдиху голову підняти, спину максимально вигнути. На видиху повернення в ВП.
«Човник». ВП стоячи. Виставити одну ногу вперед, по черзі переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу. Змінити ноги.
«Тягнемося до шкарпеточок». Сісти на підлогу, широко розставивши ноги. Нахилятися по черзі то до однієї, то до іншої ноги, намагаючись дістати до шкарпетки ноги.

Кілька важливих порад батькам

Корисні поради для батьків:

ніколи не пропускайте етапи розминки і завершальний етап;
не займайтеся, якщо малюк засмучений або погано себе почуває;
намагайтеся урізноманітнити вправи, проводите цікаві зарядки для дітей з іграми.